Discussion about this post

User's avatar
Krystyna's avatar

Оооо, мій дідусь дуже любив смачно поїсти. Але більше за все він любив їсти в гарній компанії — поспілкуватися, обмінятися думками... Свій постійний голод він частково пояснював психічною травмою, бо зростав у часи, коли був голод. Часто згадував, які це були страшні роки.

Для бабусі приготування їжі було справжньою пристрастю. Вона постійно збирала рецепти, вирізки з газет, а разом із дідусем вони купували кулінарні книги. Особливо добре їй вдавалося тісто — булочки, пироги… Вона любила готувати, а він — їсти. Ось такий був у них гармонійний дует.

Мені дуже не вистачає їх обох.

Дякую вам, Тетяно, за те, що ділитесь.

Eugeny's avatar

Очень важное упоминание об испытываемых симптомах как о возможном послании. И сам рассказа читается очень легко, и впечатление от прочитанного очень хорошее. Продолжайте!

8 more comments...

No posts

Ready for more?